Історія справи

Постанова ВП ВС від 22.05.2018 року у справі №915/533/15
Постанова ВП ВС від 22.05.2018 року у справі №915/533/15
Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №915/533/15
Постанова ВГСУ від 26.01.2017 року у справі №915/533/15
Постанова ВГСУ від 03.02.2016 року у справі №915/533/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 915/533/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кочерової Н.О. суддівПлюшка І.А. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Миколаївської області 17.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду 28.10.2015у справі господарського суду№ 915/533/15 Миколаївської областіза позовомПрокурора Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністраціїдоДержавного підприємства "Племрепродуктор "Степове"простягнення заборгованості у розмірі 1039050,37 грн.за участю представників:

від прокуратури - Романов Р.О.

від позивача - не з'явились

від відповідача - Питомець Г.П.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015 у справі № 915/533/15 (суддя Коваль С.М.) задоволено позовні вимоги Прокурора Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (позивач) до Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (відповідач), присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 686 000,00 грн. основного боргу, 72 819,37 грн. - 3% річних, 280 231,00 грн. - збитків від інфляції; 20 781,00 грн. - судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у даній справі (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Журавльов О.О., Ліпчанська Н.В.), апеляційну скаргу Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" задоволено частково. Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015 у справі № 915/533/15 частково скасовано, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації основну суму боргу у розмірі 686 000,00 грн., 3 % річних в сумі 22 914,60 грн. та інфляційних втрат в сумі 115 698,80 грн. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 491,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити".

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Державне підприємство "Племрепродуктор "Степове" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015 та частково постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 915/533/15. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 257, 261 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 50 Бюджетного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Миколаївською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 261-р від 11.05.1999 "Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським товаровиробникам області строком на 20 років", яким доручено управлінню агропромислового комплексу облдержадміністрації передати 19 зернозбиральних комбайнів "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS сільгоспвиробникам згідно з додатком. Затверджено механізм розрахунків за передані товаровиробникам зернозбиральні комбайни.

Згідно з переліком господарств і машинно-технологічних станцій, комбайни передано, у тому числі, й радгоспу "Степовий" Миколаївського району.

Відповідно до механізму розрахунків сільгосптоваровиробники протягом 20 років повертають до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49 тис. грн.: до 01.08. - 40%; до 01.10 - 30%; до 01.11. - 30% цієї суми. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність.

У травні 1999 року між Управлінням агропромислового комплексу облдержадміністрації (власник) та Сільськогосподарським підприємством "Степовий" Миколаївського району (одержувач) укладено договір № 9 про передачу зернозбиральних комбайнів "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що власник передає, а одержувач приймає 2 комбайни марки "Топлайнер" на загальну суму 1,958тис. грн. строком на 20 років.

Пунктами 2.2, 2.3 договору сторони визначили, що одержувач протягом 20 років повертає до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49 тис. грн.: до 01.08. - 40%, до 01.10. - 30%, до 01.11. - 30%. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність одержувача.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2020. Зміни і доповнення до договору дійсні, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані за згодою сторін.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 399-р від 02.07.2001 внесено зміни до механізму розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, затвердженого розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 261-р від 11.05.1999. Так, строки повернення коштів до обласного бюджету змінено з "до 01.08. - 40%, до 01.10. - 30%, до 01.11.- 30%" на "до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50%". Зобов'язано Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації забезпечити перегляд укладених з отримувачами зернозбиральних комбайнів договорів на суму вартості комбайнів із внесенням змін по строках для своєчасного повернення коштів до обласного бюджету.

21.08.2001 між Головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації (власник) та сільгосппідприємством радгоспом "Степовий", правонаступником якого є ДП "Племрепродуктор "Степовий", укладено договір про передачу зернозбиральних комбайнів "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі.

Відповідно до пункту 2.2 договору одержувач зобов'язався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49 000,00 грн. за кожен комбайн наступними частинами: до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50% даної суми.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 2018 року. Зміни і доповнення до договору дійсні, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані за згодою сторін.

Згідно з пунктами 4.3, 4.4 договір може бути розірваний достроково тільки за згодою сторін. Договір в односторонньому порядку може бути розірваний згідно з рішенням суду.

Миколаївською обласною радою 27.04.2007 прийнято рішення № 10 "Про звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів марки "Топлайнер", яким з 01.01.2008 ряд господарств сільгоспвиробників, у тому числі і ДП "Племрепродуктор "Степовий", звільнено від повернення коштів фінансової підтримки до обласного бюджету.

Зміни та доповнення до договору про передачу зернозбиральних комбайнів "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі від 21.08.2001 сторонами не вносились.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за надану фінансову підтримку з обласного бюджету на зворотній основі виділену підприємствам агропромислового комплексу відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 11.05.1999 № 261-р та від 02.07.2001 № 399-р., заборгованість ДП "Племрепродуктор "Степовий" за комбайни на 01.01.2008 становить 1 172 000 грн. Вказаний акт підписано сторонами.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 23.07.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 у справі № 22-а-10545/08, визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради № 10 від 27.04.2007.

26.06.2014 Департаментом агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на адресу ДП "Племрепродуктор "Степове" направлено лист щодо термінового погашення боргу перед обласним бюджетом за 2008-2013 роки та забезпечення своєчасного повернення коштів за зернозбиральні комбайни у строки, встановлені договором.

У відповідь на зазначений лист ДП "Племрепродуктор "Степове" вказує на відсутність можливості сплатити заборгованість за період з 2008 по 2013 роки у розмірі 588,0 тис. грн. і забезпечити своєчасне повернення коштів за використання зернозбиральних комбайнів, які на сьогоднішній день застарілі та запропонував вилучити 2 зернозбиральні комбайни "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS та передати їх іншим господарствам, або здійснити необхідні дії для продажу вказаних комбайнів.

Прокурор Миколаївського району Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації до Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" про стягнення заборгованості в розмірі 1 039 050,37 грн., з яких 686 000,00 грн. основного боргу, 280 231,00 грн. інфляційних витрат та 72 819,37 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем умов договору щодо повернення до бюджету коштів наданої фінансової допомоги, у зв'язку з чим, станом на 01.03.2015 заборгованість перед обласним бюджетом складає 686 000,00 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування судом позовної давності.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки зобов'язання відповідача по погашенню заборгованості перед бюджетом не припинено (діє до 2018 року відповідно до договору від 21.08.2001). Крім того, сторонами не внесено змін до основного договору відповідно до рішення Миколаївської обласної ради від 27.04.2007 № 10.

Апеляційний господарський суд частково скасував рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних.

Постанова ґрунтується на тому, що правовідносини сторін виникли в період до набрання чинності 01.01.2011 Бюджетним кодексом України, статтею 50 якого передбачено, що на вимоги про погашення заборгованості перед бюджетом позичальниками, якими надавались кредити з бюджету, позовна давність не застосовується. До цього моменту на правовідносини сторін розповсюджувалась дія Цивільного кодексу України, а саме статті 257 щодо загальної позовної давності. На правовідносини сторін з 01.01.2011 позовна давність не застосовується судом при вирішенні питання про застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання про стягнення бюджетних коштів.

Апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок суми інфляційних та 3% річних, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 22 914,60 грн. та інфляційних у розмірі 115 698,80 грн. за період прострочення з 01.01.2011 по 28.02.2015.

Колегія суддів частково погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем не спростовано факт заборгованості за договором про передачу зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі за період з 2008 по 2014 роки.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пункту 31 статті 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. Органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.

Повернення кредитів до бюджету є однією зі стадій виконання бюджету за видатками та кредитуванням. У разі надання кредитів з бюджету у їх позичальників виникає заборгованість перед бюджетом, з якого були надані кошти на умовах повернення. Суб'єктами, які здійснюють державне кредитування та забезпечують повернення сум кредитів, є передусім Міністерство фінансів України (фінансові управління), а також розпорядники та одержувачі бюджетних коштів. Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Основним суб'єктом, якому належить право вимоги від позичальника повернення коштів до відповідного бюджету, згідно з вказаними кредитами є держава, від імені якої право вимоги повернення коштів до бюджету здійснює орган держави, уповноважений саме на ці дії.

Положення частини 2 статті 50 Бюджетного кодексу України відповідає положенню частин 9, 10 статті 17 Кодексу, згідно з яким прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється. Якщо за рішенням суду державі (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міста) відмовлено у стягненні заборгованості перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, органи доходів і зборів оскаржують його у встановленому законом порядку до прийняття рішення вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом України.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання щодо повноважень Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на стягнення заборгованості та правомірності стягнення такої заборгованості на користь Департаменту.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що одержувач зобов'язався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49 000,00 грн. за кожен комбайн наступними частинами: до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50% даної суми.

Пункт 1 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачає, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Судами не обґрунтовано застосування норм статті 50 Бюджетного кодексу України до зобов'язань, строк виконання яких настав до прийняття вказаного Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України не містять вказівки про те, що норми вказаного кодексу застосовуються до зобов'язань строк виконання яких настав до набрання чинності даним Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені статтею 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі № 6-42цс11).

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Додатковою вимогою слід розуміти спосіб забезпечення виконання зобов'язання, як міри відповідальності або способу захисту права.

Додаткові вимоги виникають лише тоді, коли порушується нормальний розвиток цивільних правовідносин.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Суд першої інстанції, задовольняючи в повному обсязі, та апеляційний господарський суд, стягуючи з відповідача інфляційні та 3% річних частково, не взяли до уваги норми статті 266 Цивільного кодексу України та статті 50 Бюджетний кодекс України, оскільки інфляційні та 3% річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності, на які поширюється загальна позовна давність. Норми статті 50 Бюджетного кодексу України стосуються вимог щодо стягнення заборгованості за кредитами з бюджету. Вказана стаття не встановлює норми, яка б передбачала, що на цивільно-правову відповідальність не поширюється позовна давність.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на не встановлення судами, за яким договором стягується заборгованість, оскільки відповідач в клопотанні про зупинення провадження у справі посилається на договір від 21.08.2001.

Крім того, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 399-р від 02.07.2001 внесено зміни до механізму розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, затвердженого розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 261-р від 11.05.1999. Так, 21.08.2001 договір № 9 переукладено сторонами, враховуючи вимоги вказаного розпорядження.

Також, відповідач в доповненні до апеляційної скарги зазначає про те, що уклавши з позивачем договір від 21.08.2001 сторони конкретизували умови оплати переданих зернозбиральних комбайнів, встановивши граничний термін сплати грошових коштів за комбайни до 2018 року включно та змінивши механізм здійснення періодичних платежів, змінивши їх численність з трьох платежів на рік до двох.

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 915/533/15 скасувати.

Справу № 915/533/15 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Н. Кочерова

Судді І. Плюшко

В. Саранюк